ДІМ, ЩО ЄДНАЄ

Не злічити слів, якими можна охарактеризувати Дім Серця. Для кожного з нас він є якимсь особливим. Цей Дім зігріває холодне серце, запалює душу надхненням, підбадьорює втомлених тягарями і турботами, потішає, слухає… і є присутнім. Бути присутнім це одна з його головних якостей, що в нашу епоху гаджетів є такою рідкісною. Ніякий чат чи скайп з близькими не замінять зустріч і спілкування віч-на-віч.

Кожному Дім Серця є певною мірою відповіддю на якусь потребу, питання чи проблему. Це не місце консультації чи психологічної допомоги, це середовище, де ми довіряємо Господу й один одному наші насущні потреби, розділяємо радощі і смуток, піклуємося одне про одного без упередження й зиску, ділимося талантами і вміннями. Це те середовище, де не відчуєш себе зайвим.

Я познайомилася з Одою (2006?), коли вона поступила у Львівську національну академію мистецтв, я тоді навчалася у Коледжі мистецтва (ЛДКДУМ ім. Івана Труша), і ми іноді зустрічалися за обідом. Мені завжди були приємними наші іспаномовні зустрічі – короткі, але дуже радісні.

Глибше знайомство з Домом Серця почалося тоді, коли одна волонтерка запросила мене відвідувати інтернат, щоб малювати з дітьми. Найбільше чим мене тоді притягував Дім Серця, це можливість спілкуватися іспанською (тоді це була основна мова, за допомогою якої ми могли порозумітись), любов і цікавість волонтерів до мистецтва, відкритість до творчих людей. У нас з’явилось безліч спільних друзів і спільних інтересів. Хоч я з євангельської спільноти, я не знаю такої християнської спільноти у нашому місті, яка б об’єднала стількох творчих людей різних мистецьких напрямків, різного віку, різних переконань та віросповідання.

Атмосфера Дому Серця і його місія не перестають мене надихати й сьогодні. Сьогодні я не просто відвідую Дім Серця, беру участь у творчих вечорах й усіляких заходах. Ось уже півроку як я співмешкаю з волонтерками Дому Серця і це особливий і неповторний досвід з середини.
Господь посеред нас! Амінь.

З любов’ю і повагою,

О. Ч

12.05.16