«Щоб мали вони в собі радість Мою досконалу» (Ів. 17. 13)

Досконала радість – це, мабуть, перше, що привернуло до себе мою увагу коли я познайомилася з Од близько восьми років тому. Вона запрошувала до них, до католицької спільноти, на тематичну мистецьку зустріч. На перше запрошення я відреагувала з певною скептичністю: «Християнська спільнота і сучасне мистецтво?!» В голові пригадався ряд особистих досвідів спілкування з «активно віруючими» і їхнє відношення до мистецтва в цілому, не кажучи навіть про таке поняття як сучасне. Але сяюча відкритість Од просто таки примусила мене прийняти запрошення і прийти. На зустрічі мова йшла про Джорджо Моранді та його натюрморти. Я була приємно здивована почути скільки піднесення духу може викликати зображення кубиків, пляшок і ваз у позитивно налаштованої до світу людини (на той час Моранді був улюбленим художником Од). Відтоді, моє переживання дружби з людьми зі спільноти Дому Серця наповнене здивуваннями та усвідомленням присутності духовних християнських сенсів у найнесподіваніших речах і ситуаціях.

Вони не нав’язують, але запрошують і пропонують.

Вони не засуджують, але мовчать із духом власного каяття.

Вони не жаліють принижуючи, але співчувають підносячи.

Дуже важливо зустріти у світському товаристві тих, які делікатно покидають жваву розмову про все на світі і поспішають служити літургію, залишаючи в головах людей чітко виражену стежку до Христа і такі світлі, свіжі сліди, по яких згодом ступатимуть і ті, хто залишився. Мої ноги вже ступили на цю стежину і я відчуваю величезну вдячність священикам, богопосвяченим людям і харизмі Дому Серця.

Своїм Життям! вони показують персональність та особистісність християнства. Вони, конкретні люди, приходять до нас, щоб бути поруч і дати можливість взяти від них те, що кожен з нас потребує. Така відданість не може бути одноразовою запланованою акцією. Надважливими тут є час – а це роки, простір – цілий світ, добра воля – а це «так Ісусе». Для мене цілі роки пізнання один одного стали концентрацією особистісних взаємин, відстані цілого світу зійшлися в одному Серці а особисте «так» стало справою спільної відповідальності. Для мене Дім Серця є живим прикладом живої Церкви, центром якої є живий Ісус Христос.

О.С, 33 роки, одружена, мати чотирирічного сина.

8 травня 2016 р.