Близько 2010р. я познайомився з членами Дому серця у Львові. Відтоді періодично зустрічаючись з різних нагод призвичаївся до цих людей. З часом щоразу глибше усвідомлював, що вони займаються важливою справою і роблять це дуже добре. Попри зорієнтованість на працю з найбільш покинутими та спраглими милосердя людьми їх дім був відкритий і для мене та моїх друзів, студентів-художників.

Можна подумати – чи потрібна мені така дружня опіка, підтримка зі сторони, для чого мені така організація? Потрібна, бо насправді відчуваю якою надзвичайно крихкою є та матерія з якої будується моя особистість. Скільки разів чатувала небезпека десь за рогом, і зовсім неочікувано приходило випробування що ставило і продовжує ставити у позицію між життям і смертю. Мене їх мовчазна присутність, їх свідчення і оптимізм забезпечують внутрішнім захистом та підтримкою, заохочують жити і вдосконалюватися.

І сьогодні я хочу їм подякувати і побажати розвитку – вони потрібні ще багатьом людям. Вони вносять важливу ідею милосердя, його значення і цінності. Вважаю що Дім серця своїми ідеалами розкриває суспільству справжній скарб.

15.05.2016 р.

Г.А