Мій досвід спілкування із спільнотою «Дім Серця» у Львові.

Точно не можу сказати скільки часу я знайомий із дівчатами з Дому Серця, бо таке враження, що знаю їх усе життя. Що можу сказати точно, це те,що кожного місяця у них Ніч Адорації,а що тижня вони відвідують Будинок Пристарілих і ще частіше сиротинці,бо сиротинці у Львові більше.

Щороку приїздили нові волонтери, які за пів року вивчали українську мову і ставали хорошими друзями. Найважче було прощатися з ними,тому я не прощався.

За моєї пам’яті я застав Медісон, Реджину, Дженіфер із США

Вірджиню, Софі, Надю із Франції

Постійно живуть у спільноті Од і Марічка.

Я приходжу сюди як до дому і мене завжди почастують чаєм, чи обідом. Але найцінніше чим можуть поділитися дівчата це своєю молитовною силою, яку вони гартують, щодня що дня на утренях, вечірніх і денних службах у каплиці що розташована у їх квартирі. Не дивно, що у них багато друзів і справ. І до сьогоднішнього дня важко повірити, що є такі люди які обіймають, цілують і спілкуються з безпритульними.

Це ті люди яких цей світ не вартий і вони своїми пятьма хлібами і двома рибинами можуть нагодувати тисячі народу.

А народ спраглий тої їжі.

М.Г