мені стало відомо, що деякі люди у Франції почали прирівнювати “Дім серця” до релігійної секти. Цим листом я б хотіла спростувати цю хибку думку і натомість засвідчити важливість волонтерської діяльності “Дому серця” загалом та вагу її нині у Львові зокрема.

З діяльністю “Дому серця” у Львові я знайома з 2010 року, відтоді підтримую дружні стосунки з постійними членкинями і доброволицями організації. Мені навіть доводилося кільком із них викладати українську мову, завдяки чому наші стосунки стали ще тіснішими, а моя обізнаність із діяльністю “Дому серця” поглибилася.

Насамперед я б визначила “Дім серця” як спільноту спів-чуття і підтримки. У кожному українському місті, і у Львові зокрема, є безліч людей – діти-сироти, люди похилого віку, безхатченки, люди з особливими потребами – які не отримують належної підтримки ані ані на державному, ані на місцевому рівнях. Часто ці люди полишені самі на себе, вирішувати їхні проблеми беруться хіба що добровольці та ентузіасти. “Дім серця” є однією з таких організацій, що надають допомогу і підтримку тим верствам суспільства, які не можуть подбати самі про себе, і водночас опіка над якими з боку держави поки, на жаль, не є належною. Щотижня відвідуючи сиротинець і дім для літніх людей, членкині “Дому серця” згуртовують довкола себе молодь, яка разом із ними ходить у ці заклади, а відтак, показують молодим людям істинний приклад служіння ближньому.

“Дім серця” у Львові виконує ще й своєрідну роль спільноти примирення та злучення людей із різних середовищ. До прикладу, неодноразово в “Домі серця” гостювали люди зі сходу України (з Донецька, Луганська), які опинилися в зоні бойових дій. Саме в цій організації кілька молодих дівчат знайшли собі прихисток на час, доки шукали роботу та житло у Львові. У цьому випадку організація постала правдивою посередницею між сходом та заходом України. Відомо ж бо, що на початку переселення людей із зони бойових дій до Львова чи інших міст місцеві жителі сприймали переселенців досить насторожено. У той момент роль посередників, які охоче пропонували переселенцям плече підтримки і дружню руку допомоги, годі переоцінити. Приємно, що “Дім серця” можемо зарахувати саме до такої когорти, яка в потрібний момент плекає примирення.

Завдяки своєму багатокультурному складу “Дім серця” у Львові працює також як своєрідний осередок культурної дипломатії. Саме в цій організації молоді люди мають змогу познайомитися і потоваришувати з людьми із інших країн. Під час творчих зустрічей, які організація проводить майже кожного місяця, волонтерки з інших країн та місцева молодь обмінюються досвідом, своїми мистецькими вподобаннями. Іноді визрівають окремі проекти – спільно знімають фільми, створюють музику, малюють картини. Тож, з-поміж усього іншого, “Дім серця” є ще й творчою спільнотою, яка надихає молодь на нові звершення, дарує миті насолоди від спільної творчості.

Підсумовуючи, наголошу, що для мене “Дім серця” у Львові постає як когорта людей, які дають приклад служіння іншим завдяки любові, співчуттю і підтримці, які плекають примирення і злучають людей різних культур та різних осередків в акті спільної творчості та молитви. Мені важко добачити в їхній діяльності навіть натяк на сектантство. Натомість сподіваюсь, що ця організація зможе активно розвиватися також в інших українських містах, а добровольців з України, охочих долучатися до “Дому серця”, з кожним роком тільки більшатиме.

З правдивою пошаною

О. С

старша викладачка Українського католицького університету,

кандидатка філологічних наук