Моє знайомство з “Домом серця” відбулося у 2009 році. Люди, котрі тут живуть на даний момент, неодразово приходили до нас в гості, вони знають мою сім’ю, моїх батьків, бабусю, і це радісна дружба, котра наповнена добром.

Звичайно ж, “Дім серця” – це не стандартна форма релігійної організації, але ця ідея мені дуже подобається – можливість спільної молитви, обговорення різних проблемних питань, можливість поділитися тим, що турбує, і знайти йому вирішення. Допомога, співчуття, розділити радість і смуток – це та підтримка, якою ділиться “Дім серця” і його мешканці. Окрім того, ця організація з теплом і розумінням відноситься до мистецьких акцій, поширює інформацію про незнаних тут митців і навпаки, що зближує нас, українців і українських художників з мистецтвом світу.

Люди, котрі сюди приїжджають, тут живуть, в Україні, співпереживають з нами, часто є осередком нашої спільної праці : ми неодноразово саме в “Домі серця” робили репетиції українського вертепу, організовували вечори, де могли ділитися музикою, скульптурою, живописом, мистецтвом. Або просто збиралися взимку побути разом, попити какао в доброму товаристві. “Дім серця” – це те місце, де є друзі, де можна зігрітися, де тебе нагодують. Водночас я ніколи не відчувала тут якоїсь релігійної агітації, намагань схилити когось на бік католицизму чи пропозицій стати перманентним учасником цієї організації. Ми християни – і це нас об’єднує.

Жителі “Дому серця” надихають, вони підтримують ініціативи, котрі інколи й здаються дивними або неможливими до здійснення. Таким чином, завдяки їхньому зацікавленню, старанням, допомозі було організовано чимало виставок та творчих вечорів українських художників. У 2014 році, завдяки сприянню “Дому серця” відбулася моя персональна виставка у з галереї “Primus” у Львові, що спричинило в подальшому організацію міжнародного двохмісячного мистецького фестивалю сучасного мистецтва “CrossART” у Львові.

Окрім того, “Дім серця” неодноразово був організатором та співорганізатором пленерів, мистецьких зустрічей у Франції (Париж і Ві Мулян, Піньйон (регіон Прованс та Лазурне узбережжя), що для мене, як для молодої художниці, стало надзвичайним і незабутнім досвідом – це можливість на власні очі побачити роботи французьких геніїв мистецтва, відвідати одні з найвизначніших музеїв світу (у Парижі, Марселі), що за інших обставин – наприклад, через високу коштовність подібних поїздок – було б неможливим.

Я та моя сім’я висловлюємо підтримку подальшій діяльності та розвитку “Дому серця” і вдячні його членам та мешканцям за їх присутність у нашому житті.

 

Ярина Шумська та родина Шумських