Моя перша зустріч з Домом Серця була власне в дуже сердечному місці – на Адорації, привела мене подруга журналістка, що часами відвідувала Дім серця, писала інтерв’ю, а потім як і кожен з нас «приліплявся» до цих світлих людей. Адорація була особлива -просто перебувати з Христом в оселі, теплій і наповненій любові.

В силу різних обставин я не бувала я з дівчатами в будинку для сиріт і для стареньких,але знаю якою важливою є присутність там людей з відкритим люблячим серцем, людей що виросли в різних краях, з різною культурою і ментальністю, але яких об’єднує потреба бути поруч з тим хто спраглий присутності іншої людини.

Для мене великим знаком є те як люди, що служать своїм життям Христу, цілковито і правдиво, огортають теж любов’ю художників і музикантів, людей теж ранимих до світу і до того, щоб не залишитись в світі самотніми зі своїм прагненням служити своїм талантом, тим що часто легше закопати, аніж примножити, не маючи підтримки духовної і не маючи спільності. Для мене це місце є такою міцною оселею, таким домом, де можна спокійно розважати як це бути художником, що служить Христу, і що це служіння є теж способом бути християнином в цьому світі.

Я дуже вдячна, що в місті де я живу є Дім Серця з людьми духовними і творчими.

Мене надихає ця маленька спільнота сердець, бо в ній знаходять відгук мої переживання, що натомість я не знаходжу в інших спільнотах, які мені близькі в інших сферах.

Їх спосіб Євангелізації присутністю м’який і люблячий, люди яких вони гуртують біля себе різні, і якщо мені вже горіли б руки когось переконувати, євангелізувати, а непереконаного може навіть відкинути опустивши руки і не маючи терпіння, що Святий Дух має для кожного свій час і спосіб. Дім серця є справді таким спокійним домом, він трапляється на життєвому шляху як подія, і я вірю, що люди котрі вже гаряче полюбили дім-серцевих мешканців,але не є з середовища церкви за їх вірним служінням бачитимуть Христа, в чиєму серці і є започаткований сей дім.

Вони свідчать своїм життям, а цього іноді не дошукатися за голослів’ям, що панує навколо, отруюючи іноді і   середовище церкви.

Я вдячна Богу за їх служіння Дому Серця всюди по світі, але ще сильніше вдячна, що дає мені бачити і знати Оду, Марічку і Роксоляну і інших в моєму життя.

Д. Б, 27 років